СНІД чума XXI століття!!!!!!

СНІД - це стадія ВІЛ (вірус імунодефіциту людини) інфекції, при якій имунная система людини відмовляється захищати свого господаря і у нього розвиваються бактеріальні, грибкові, вірусні, протозойні інфекції та неінфекційні захворювання.

Спочатку хвороба отримала неофіційну назву "хвороби чотирьох Г" - так як була виявлена ??у жителів або гостей Гаїті, гомосексуалів, гемофіліків та осіб, що вживали героїн.
за одне століття зараза погубила понад 20 мільйонів людських життів. І ліків проти СНІДу поки не існує. Це захворювання з рейтингу найстрайніших хвороб у світі. в наші дні має 40 мільйонів жителів.

СНІД знаходиться на п'ятому рядку списку найстрашніших хвороб у світі.

Україна б’є рекорди по СНІДу. Через бідність, необізнаність і політику, бідність, наркоманію, необізнаність у поєднанні з невіглаством і безнадійний стан державної охорони здоров'я сприяють поширенню епідемії СНІДу в Україні.

Умови в Україні сприяють поширенню епідемії СНІДу в країні.
Це "бідність, наркоманія, необізнаність у поєднанні з невіглаством і безнадійний стан державної охорони здоров'я", вказує автор статті Катрін Кальвайт. 

"Вірус почувається в країні привільно, число заражених щороку збільшується на 10%. Навіть за найскромнішими оцінками кількість ВІЛ-інфікованих в Україні вже перевищує півмільйони осіб. Це європейський рекорд. Усі спроби обмежити епідемію успіхом поки що не увінчалися", - говориться в статті. 


В Україні не рідко на СНІД хворіють люди, які мають онуків, зазначає видання. І наводить за приклад історію бабуні Іри, яка, маючи дітей та онуків, хворіє на СНІД. Вона не входить у класичні групи ризику - "не наркоманка, не бомж, не повія і не лесбіянка" - заразилася страшною хворобою від чоловіка. 

В Україні ВІЛ усе частіше поширюється через традиційний секс, зазначає газета.

При цьому наголошується, що Ірині "ще пощастило: вона потрапила в зразкову київську лікарню на 30 ліжок". Але навіть у цій зразковій лікувальній установі вже три місяці немає грошей. Частина обладнання і ліків надходить у якості пожертвувань з-за кордону. Але медикаментів на всіх не вистачає, тож відсутні доводиться купувати самим хворим чи їхнім родичам. 

За офіційними даними, у Києві з його 2,5 мільйонами мешканців майже 6 тисяч ВІЛ-інфікованих. За неофіційними - у декілька разів більше, зазначає видання. 
"Ми могли б і мали б обслуговувати значно більше пацієнтів. Але в цій країні відсутні не тільки медичні можливості - ще не вистачає політичної волі", - каже завідувачка відділенням СНІДу в київській Клініці інфекційних хвороб Світлана Антоняк. 

Одеса, перевалочний пункт для наркотиків, притулок для тисяч нелегальних іммігрантів з Молдавії і Наддністрянщин, центр проституції. Юнак на ім'я Женя розповідає про свою подругу. 

Олена померла два тижні тому. Обоє вони вживали наркотики, заразилися через брудні шприци. Женя не приховує імені й адреси, показує листи з 12 лікарень, які відмовили Олені в лікуванні. Лікарняне ліжко для неї вдалося знайти за день до смерті. Женя, який теж ВІЛ-інфікований, зізнається, що волів би нічого не знати про свою хворобу. "Мені було б легше жити", - каже він. 

Так і багато українців - не знають про свою хворобу і не бажають знати, говориться в статті.

"Хто піде здавати аналіз у країні, де ВІЛ - це своєрідне тавро? Де мало хто знає про шляхи поширення вірусу, де сексуальна освіта перебуває в зародковому стані? Який наркоман добровільно наважиться назвати своє ім'я, якщо за наявність мінімальної кількості наркотику йому загрожує три роки позбавлення волі? Та й навіщо все це в країні, де відсутнє державне страхування на випадок хвороби, а пострадянська система охорони здоров'я перебуває в занепаді?", - риторично запитує німецький автор.
В Україні є прогресивний закон, який гарантує лікування хворим на СНІД, але надто мало відповідних клінік. 

National Aids Response, об'єднання великих гуманітарних організацій, які намагаються впоратися з епідемією в Україні, зазначає в доповіді за 2008 рік: "У державної системи охорони здоров'я не вистачає можливостей для встановлення діагнозу, спостереження і лікування сотень тисяч українців, які, можливо, уже є вірусоносіями". 

Усі фахівці, з якими розмовляла кореспондент видання - чи то співробітники ВООЗ, ООН чи німецькі експерти, - одностайні: усі гроші світу, будь-яка допомога ззовні не можуть обмежити хворобу, від якої країна розкладається зсередини. 

Українка Ганна Довбах - одна зі співробітників Aids Alliance, британської організації, яка працює в Україні з 2000 року, - про стан справ зі СНІДом у нашій країні каже наступне: 

"Корупцією уражено все знизу догори, аж до адміністрації президента і прем'єр-міністра. Чиновники воюють між собою і не зацікавлені в боротьбі з інфекцією, яка вражає, насамперед, соціально слабкі прошарки населення, гомосексуалістів і повій, наркоманів і бездомних. Крім того, більшість хворих на СНІД помирає від туберкульозу чи гепатиту. Це робить катастрофу менш помітною - принаймні, з погляду статистики".

12 жахливих фактів про СНІД

1. Вперше про СНІД дізнались в 80-х. З того часу померло 20 млн чоловік.
2. Кожні 8 секунд заражується 1 людина.
3. В день заражується 100 тис чоловік.
4. В Україні найбільший відсоток ВІЛ-позитивних у Європі.
5. Кожний 70-й українець уже ВІЛ-інфікований.
6. 3 із 4 не знають, що вони ВІЛ-інфіковані.
7. Найбільше заражених серед молоді(особливо жінок і дівчат) 15-30 р.
8. Серед підлітків половина заражується після 1 статевого акту.
9. В Україні ВІЛ-інфіковані живуть 3-5 років, зі Снідом - 1-2 роки.
10. За 10 років у нас народжено 14115 ВІЛ-позитивних дітей.
11. Кожного 10 з них залишають в пологовому будинку.
12. Через 6 років може померти 800000 чоловік, 140 будуть помирати кожен ден